«Маланка ходила» на старий Новий рік

Через тиждень після колядок, напередодні Нового Року за старим стилем – настає Щедрий Вечір. В ніч з 13 на 14 січня за юліанським календарем зустрічають Новий рік у багатьох країнах Східної Європи (за старим, православному і греко-католицькому стилю).

З цим святом пов’язано багато легенд, звичаїв і обрядів. У народі такий вечір названий «Щедрим». Поширена на Щедрий вечір карнавальне дійство, пов’язане з Маланкою. Але це ім’я – не міф.

Маланія-рімлянка народилася в християнській родині, її знатні батьки бачили в дочки спадкоємицю і продолжительницу роду. У чотирнадцять років Меланія проти її волі віддали за знатного юнака Апініана. На гарячі прохання жити з нею в непорочності Апініан відповідав: “Коли будемо мати двох дітей – спадкоємців нашого майна, тоді разом відречемося від світу”. Але двох народжених дітей забрав до себе Господь. Після цього Маланія з Апініаном залишили Рим, і для них почалося нове життя, повністю присвячене служінню Богу.

Апініану було в той час 24 роки, а Маланії – 20. Вони стали жити відвідуючи хворих, допомагаючи бідним. За їх рахунок було побудовано багато храмів і лікарень. Після багатьох років мандрів в ім’я Господнє римлянка Маланія закрилася в самотньої келії на Оливній горі. Поступово поруч виник монастир, де зібралося 90 дів. У 439 році святий Маланія віддала свою душу Господу. Так звучить християнська легенда.

У попередніх Нового року, тепер – 13 січня, в церквах проходять урочисті богослужіння, щоб в кінці року подякувати Богові за вже отриману від нього благодать і попросити нову на наступний рік.

Щедрий вечір 13 січня дуже схожий на вечір перед Різдвом. Готується кутя і багатий щедрий стіл. Відмінність в тому, що стіл вже скоромний, тобто на ньому присутні м’ясні і жирні страви, кутю можна присмачувати салом або маслом. За вечерею збирається вся родина, для того, щоб попросити один в одного пробачення, робити підсумки минулого року і загадати плани на майбутнє.

Ну, а молодь на Маланку переодягається, хто на що здатний і водить по селу “козу” – хлопця, одягненого в вивернутий навиворіт кожух, співаються щедрівки та веселяться до упаду. Якщо хочете – це наш Хеллоуїн.

Беремо дітей, прикрашаємо їх, вбираємося самі, – і вперед за солодощами та радістю.

Маланка ходила,

Василька просила:

– Васильку, мій батьку,

Пусти мене в хатку.

Я жита не тиснула,

Золотий хрест тримала,

Золоту кадильницю,

Срібну тарільніцю.

А ви, люди, дбайте

Та й нам калач дайте.